Дмитрий Колдун "Ночной пилот" (+аудио)
Второй альбом популярного в России поп-певца, самого успешного представителя Беларуси на "Евровидении".
- Дмитрий Колдун - Ночной пилот 04:01
- Дмитрий Колдун - В комнате пустой 04:00
- Дмитрий Колдун - Корабли 04:46
- Дмитрий Колдун - Не моя вина 03:11
- Дмитрий Колдун - Не с той 04:52
- Дмитрий Колдун - Я люблю 03:29
- Дмитрий Колдун - Маяк 04:10
- Дмитрий Колдун - Под дождем 04:37
- Дмитрий Колдун - Ничего 04:34
- Дмитрий Колдун - Звезда (radio edit) 03:19
- Дмитрий Колдун - Дыхание 04:13
- Дмитрий Колдун - A Day Without War - bonus 04:49
- Дмитрий Колдун - Ray Of Light (feat. Alex Brashovean) - bonus 03:19
- Дмитрий Колдун - Падал снег - bonus 04:54
- Дмитрий Колдун - В комнате пустой (GMmusic Dance Version) - bonus 04:34
- Дмитрий Колдун - Ночной пилот (DJ Fisun Remix) - bonus 03:26
Музыка: Б.Вартанян/Д.Колдун (1,6,16), Б.Вартанян (2,4,7.8,9,12,14,15), Д.Колдун (3,5), А.Рыбников (10), В.Лыщик/Б.Вартанян/Д.Колдун (11), A.Brashovean (13).
Слова: К.Кавалерян (1,16), И.Секачева (2,3,6,8,9,15), К.Арсенев (4,5,10), Д.Колдун (7), В.Лыщик/И.Секачева (11), Д.Басик (12), M.Teodor (13), В.Федорович (14).
Дмитрий Колдун – вокал Баграт Вартанян – sound & vocal production, аранжировка Андрей Харченко – аранжировка, сведение, мастеринг Alex Brashovean – аранжировка, сведение, мастеринг (13) Антон Хабибуллин – гитара (2,3,6,8,9,11,14) Григорий Голубев – гитара (5) Дмитрий Рогозин – бас (3) Артем Воробьев – волынка (4,15) Владимир Крыжановский – саксофон (1,19) Анна Александрова – бэк-вокал (1,2,3,4,5,6,8,9,12,14) Валерий Никифоров – запись инструментов и вокала, сведение
Приобрести в магазинах в России.
мнения штатных экспертов
Олег Климов
Интересно, что у Дмитрия в школе было по русскому языку? Судя по вкладышу, в котором певец благодарит людей, помогающих ему в творчестве, с грамматикой у парня траблы и сегодня. Дима, поверь мне, не вру: имя Геннадий пишется с двумя буквами "н". Кинь комбиком в того, кто утверждает, что с одним! Не знаю, подарил ли ты данный диск Александру Григорьевичу Тихановичу, но и его фамилия искажена.
Почти та же засада и с песнями. Только тут проблема в списывании. Вроде хватает хитов и шлягеров – а без них в попсе сейчас делать нечего, но все это я где-то уже слышал. Не хочется напрягаться, чтобы затеять с их авторами бессмысленный спор – а вот кусочек такой-то мелодии похож на песню N, а здесь мне на ум пришло то-то. В качестве домашнего задания попробуйте препарировать в этом смысле хотя бы "Ночной пилот", "Корабли" или "Не моя вина". Впрочем, я неоднократно писал в различных рецензиях, не открывая "Америк", что вся современная поп-музыка на таких заимствованиях и строится: скандальчики за бугром регулярно вспыхивают – то Мадонну обвиняют в плагиате, то Мадонна. У Колдуна-мл. с явным плагиатом все о'кей – его нет, так, аллюзийки.
Если же говорить о достоинствах пластинки вообще – перед нами крепкий поп-середняк. Революций он не сделает, но фанаткам потрясения не нужны – они уже были шокированы явлением Дмитрия на эстраде. Теперь пусть исправно выдает любовную лирику, что он и делает. Умничка.
Дмитрий Подберезский
Слухаў гэты альбом, і чым далей, тым больш неяк няўтульна рабілася. Таму менавіта, што аніякага подыху мастацкай энэргетыкі ад гэтых песень не зыходзіла. Усё гладзенька, акуратненька, стабільненька, фарматненька, аднак песьні падаваліся проста нежывымі. Прыгожыя, але безэмацыйныя муміі.
Да гэтага дадаваліся яшчэ й падобныя гармоніі, якія пераходзяць з песьні ў песьню, робячы іх падобнымі адна на адну. І не скажу, што Баграт Вартанян прадставіў благі матэрыял, не! "Звезда", "Маяк", "В комнате пустой" – цалкам прыстойныя нумары, аднак у суме іх аказалася ці не зашмат для адной праграмы, бо хацелася б усё ж большай разнастайнасьці.
І ў выніку склалася такое ўражаньне, што самому Дзьмітрыю Калдуну гэты матэрыял не дазваляе паказаць магчымасьці ўласнага голасу, зрэшты, ня надта арыгінальнага й запамінальнага. Хіба што ў той жа песьні "Маяк" гэта атрымліваецца вельмі добра. Відавочна, што сьпявак здольны на куды большае, чым ён дэманструе гэтым альбомам.
Вось аднаго не разумею: навошта такое суседзтва песень на расейскай і ангельскай мовах? Што, толькі ў надзеі на тое, што "брыціш" пачуе нейкі ачумелы заходні прадусар да запаліцца жаданьнем укласьці ў сьпевака грошы? Ды непатрэбныя з такім вось матэрыялам там ані расейскія, ані беларускія "зоркі"! І, думаецца, калі б цалкам прыстойная "Ray Of Light" прагучала на мове верагоднага саюзьніка, яна б анічога не згубіла.
Па тэматыцы песень Дзьмітрый Калдун прыкметна выпадае з абоймы выканаўцаў "сіроцкага" рэпертуару ў лепшы бок, пазьбягаючы штампаваных сьлязьлівых тэкстаў. Ды часам і ў іх трапляецца нешта, так бы мовіць, па-за мастацкае, як, скажам, у песьні "Ничего". Ды яшчэ ў адной (здаецца, іншай) пачулася раптам "кричал рассвет". Прабачце, з пункту гледжаньня паэзіі гэта проста няўклюдна!
Тым ня менш нейкіх сюрпрызаў, неспадзёвак альбом не прыносіць, хоць патэнцыял сьпевака, мушу ці не паўтарацца, дазваляе гэта зрабіць. Праблема – у матэрыяле, які б не аглядаўся на фарматы і прахадзімасьць для ратацыяў. Дык, можа, варта было б рызыкнуць?
Дмитрий Безкоровайный
После рок-экспериментов на дебютном диске Дмитрий Колдун вновь обратился к поп-музыке. Теперь он исполняет поп-поп-рок (sic) с западными оттенками, где объемные синтезаторы берут верх над мягкими гитарами. В незатейливых текстах – любовь и расставания. Со штампами, но на очень приличном уровне. На общем фоне поначалу выделяются закрученные на радио "Ночной пилот", "В комнате пустой", "Корабли", хотя в принципе почти весь альбом звучит на удивление ровно и сбалансировано. В потенциальные хиты годятся песни "Ничего", "Не с той" и "Я люблю".
Конечно, хотелось бы большей западности, которая Дмитрию к лицу – это в очередной раз подтверждает композиция "Дыхание" (неожиданный кавер одного из хитов британцев Hurts). Ну, и чуть больше бы изюминки и разнообразия в текстах, а то порой доходит до смешного – две песни начинаются со слова "опять" ("Ночной пилот", "Под дождем"), в двух других в дебюте мы слышим "снова" ("Не с той", "Я люблю").
Тем не менее, налицо абсолютно достойная широких постсоветских просторов поп-музыка – если хотите, интеллигентная часть формата "Русского радио" с намеками на "Европу плюс". Причем, что также приятно, композитором и одним из двух основных аранжировщиков является белорус Баграт Вартанян. В сравнении с исканиями первого альбома это правильный диск для уже сложившейся аудитории певца и давно знающих его крупнейших медиа. Другое дело, что потенциал у Колдуна, с его мощным вокалом, явно выше текущего уровня.
Сергей Будкин
Гонар і годнасьць беларускага попу, які быў узьляцеў вышэй за ўсіх мясцовых на "Эўравізіі", выдаў другі нумарны альбом, у якім яўна перагледзіў свае творчыя падыходы. Замест Калдуна-рок-мэна, які паўстаў на дэбютнай працы тры гады таму, тут зьяўляецца Калдун-лірык. Вобраз куды больш блізкі патэнцыйнай аўдыторыі сьпевака. Ён больш не дае Бон Джові, хоць часам сям-там прамільгвае гэтая прыхардаваная жыдзенькая гітарка (як у "Караблях").
У астатнім альбом поўніцца нічым не выбітнымі балядамі, кожная зь якіх пры шчыльнай і навязьлівай ратацыі мае ўсе шанцы запомніцца і палюбіцца народным масам. Нехта ж прыдумаў, што песьні пра маяк, белы сьцяг і дождж павінны падабацца малаабазнанаму слухачу. Чаканьні ў гэтым пляне Калдун спраўджвае. Ёсьць тут і пра сьцяг з маяком і рыфмоўка "под дождём – подождём". Сярод усёй гэтай рафінаванай псэўдакрасы вылучаецца хіба "Дыхание", якая пры бліжэйшым разглядзе апынаецца творчай пераробкай гіта "Stay" гурта Hurts.
Калі разглядаць гэты альбом у кантэксьце айчыннай эстрады, то гэтая праца яўна на галаву вышэй па ўзроўню за ўсё тое, што напладзілі тутэйшыя артысты за апошнія гады. Гучыць Калдун бездакорна, трэба прызнаць. Яго кампазітары, аранжыроўшчыкі ды прадусары ўдала склалі пазл.